Історії відмічені як omriyana

Підказка: читайте історії з декількома темами /t/tag1,tag2

Ласкаво просимо на український портал гумору, цікавих історій, влучних мемів та політичних пригод.

  1. 1
    ​​Селфі з Делфі omriyana Одеса природа соціум туризм

    з

    Тиждень тому до берегів Одеси штормом викинуло на мілину старий іржавий танкер Делфі. Всіх трьох членів екіпажу врятовано та госпіталізовано; навкруги встановлені пастки для палива, щоб уникнути екологічної катастрофи, але одна проблема ще досі залишається нагайною: це корито наврядче потрібно господарю. Тому досі невідомо, хто, коли, та за чиї кошти буде транспортувати судно від одеського узбережжя.

    Делфі стало справжньою візитною карткою міста. Тисячі містян приходили на пляж в будь-яку погоду, щоб зробити селфі з танкером. Ми з друзями теж вирішили доторкнутись до судна, тому взяли каяки та сьогодні на світанні відправились в невеличку морську експедицію на Делфі. ⛴

    Показати повністю
  2. 1
    Вилкове, українська Венеція omriyana природа соціум туризм

    українська

    Про місто Вилкове в Одеській області напевно чули всі, а не побували там лише ліниві. Тим не менш, про Українську Венецію я ще не писав на сторінках Омріяної, тому сьогодні розкажу

    Місто було засновано в 1746 році та розташоване в українській частині дельти Дунаю. Це останній населений пункт на шляху до моря, прямо на кордоні з Румунією. Умовно місто можна поділити на сучасний, нічим не примітний, поліс з автомобільними дорогами, а також старе місто, що розташоване на численних каналах Дуная. Заради останнього всі і їдуть у Вілкове.

    В місті можна взяти один з численних човнів разом з місцевим гідом, який проведе вас “вулицями міста” і розкаже про те, як живуть тут люди, чим займаються і чому ще не виїхали на велику землю.

    Цікаво, але до нашого часу на островах мешкають цілі родини. Як правило, вони приймають туристів в своїх будинках, продають вино або роблять уху. За ці гроші і живуть. Електроенергію островітяни отримують від сонячних батарей, з WI-FI проблем теж немає. Найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць.

    Мене вразило, коли наш гід розповідав, що місцеві мешканці п’ють і готують, використовуючи воду з Дунаю. Її навіть не фільтрують, а просто дають ілу осісти, після чого вода стає чиста “як сльоза”. Хоча, якщо чесно, я б цю сльозу навіть за гроші не пив би

    Мені подобається, що це місто доволі активно розвивається для туристів. Минулого року відкрили нову трасу від Одеси до Вилкове через Маяки. Залишилось ще кілька кусків без нормального асфальтового покриття, але в цілому, дорога повністю готова до експлуатації. Оренда човна коштує близько 500 грн. Притому, в цей човен спокіно влазить 8-10 людей. І навіть собака

    Поїхати варто. Заради спокійного відпочинку на березі річки, заради ухи, єдання з природою, рибальства, або заради гарних фоток в інстаграм. Ми вчора поїхали невеличкою компанією і отримали масу задоволення. Тобі вартує теж ️

    Показати повністю
  3. 1
    Асканія-Нова omriyana природа соціум туризм

    шалений

    Ти вже встиг цього літа побувати в Асканії-Нова? Сподіваюсь, що встиг. Соромно зізнатись, але вперше я відвідав цей заповідник лише минулого року і був приємно вражений.

    Біосферний заповідник «Асканія-Нова» ім. Ф. Е. Фальц-Фейна — науково-дослідна установа в системі Національної академії аграрних наук України, державний заповідник, заснований в 1898 році Фрідріхом Фальц-Фейном. Він розташований у Херсонській області.

    Цей заповідник утримує близько 800 різновидів диких і свійських тварин, а також стає місцем гнездування птахів, що зупиняються в Асканії-Нова під час міграції. Всі тварини безпечні для людей, тому тут спокійно можна подорожувати по території заповідника. Дуже раджу взяти бричку з конями. Це найкращий спосіб підібратись дуже близько до тварин. Коштує вона близько 200 грн з усіх.

    Доречі, ти знав, що в Асканії-Нова найбільша популяція коней Прживальського? Варто відвідати, тому занотуй це місце в свій календар мандрівника

    Показати повністю
  4. 1
    Другий місяць літа сьогодні закінчується omriyana природа соціум туризм

    місяць

    За ці шалені два місяці рівно 27 ночей я провів в спальнику, наметі, гамаці, або просто неба. ️

    А для цього навіть не треба мандрувати весь час. Працюючи в офісі, я не маю змоги зараз мандрувати так багато, як в часи співпраці з National Geographic, але для того, аби насолоджуватися природою, багато мандрувати зовсім не треба.

  5. 1
    Привіт, мандрівник. Я повернувся omriyana природа соціум туризм

    мандрівникЯ

    Більше року ти не бачив від мене жодного допису в цьому каналі, але зараз я пишу свої перші строки з превеликим відчуттям задоволення

    Та планка, яку я колись поставив перед собою була занадто високою, щоб втримати її. Я не зміг так багато мандрувати Омріяною, щоб мені вистачило історій про різні нетипові місця України. А потім довго не вистачало сміливості, аби знов опубліковати щось на сторінках цього блогу.

    За цей рік я відмовив більш ніж 10 пропозиціям про продаж каналу. Я зберіг його, аби колись написати знов. Тому саме сьогодні я анонсую запуск Omriyana 2.0

    З моменту останнього допису я відвідав 19 країн, робив сходження на Маттерхорн, проїхав 10,000 км машиною через всю Норвегію, через мене була організована велика пошукова операція на Фарерських островах, я багато провів часу в горах та печерах. В своїх подорожах я зберігав історії та світлини, які б хотів розділити з тобою.

    Зустрічай Omriyana 2.0. Тепер цей блог про нашу планету. Єдину Омріяну планету.

    Показати повністю
  6. 1
    Пафос та заможність omriyana природа соціум туризм

    та

    Я не вперше ловлю себе на думці, що наше українське ставлення до заможності сильно відрізняється від північних країн Європи. Якщо уявити собі багату людину в Одесі, то вимальовується в уяві образ високого паркану, який повністю приховує від сторонніх очей розкішний маєток, побудований в центрі національного парку, колекція дорогих машин та останні моделі айфонів.

    Роки мандрівок північними країнами дали мені уявлення про те, як виглядає життя багатіїв в Норвегії, Фінляндії або на Фарерах. От уяви собі однакові дерев’яні будиночки з травою на даху. Всі будинки чисті та доглянуті. Біля кожного будинку однаковий паркан висотою до коліна, маленький човник та дитячі гойдалки, великі панорамні вікна до підлоги.

    Єдине, що відрізняє будинки та показує статус господаря - це дерева. На цих вітряних кам’янистих землях важко доглядати за деревами, тому це доволі дороге задоволення. Маленький садочок біля хати - справжній символ заможності норвежця.

    Головні цінності для норвежців - це дика природа навколо, чисте узбіччя при дорозі, дикі тварини, активний відпочинок та рідкісні прояви теплого сонця.

    Розкіш у норвежців ховається у вчинках, а не речах. Запам’ятай це, мандрівник

    Показати повністю
  7. 1
    Любов до Outdoor omriyana природа соціум туризм

    до

    Я більш ніж впевнений, що ти, волоцюга, любиш природу та надаєш перевагу намету в горах, ніж готелю “все включено” в Туреччині. Хоча, я не писав тобі вже цілий рік, може щось змінилось.️

    На цій світлині - норвезька вершина Galdhøpiggen, 2,469 метрів. Це найвища точка всієї Скандинавії. Вона є технічно простою та не вимагає спеціальної фізичної підготовки. Тим не менш, щоб дістатися вершини, треба пройти через довгий та гарний льодовик, вкритий небезпечними тріщинами. Перетинати його важливо лише групою людей, де всі члени команди зв’язані мотузкою.

    На льодовик ми вийшли дуже рано. Вперше за довгий час була сонячна погода. Доволі довго, нікуди не поспішаючи, ми піднімались в гору. Після моїх сходжень на Памірські семитисячники, Кіліманджаро, Маттерхорн та інші відомі гори, ця прогулянка здавалась легкою та приємною. Вже під самою горою я озирнувся назад та дуже здивувався тому, що побачив.

    Близько 20 дітей, віком від 6 до 15 років, піднімались трохи позаду нашим шляхом. На чолі тієї групи крокував їх вихователь. Всі вони були зв’язані мотузкою та виглядали доволі кумедно. Ця група - школяри одного з місцевих закладів, той вихід був практичним заняттям на природі по фізкультурі.

    У мене немає дітей, тому, напевно, я не маю права вести роздуми на тему того, як правильно виховувати дитину. Але я добре пам’ятаю казки про піратів, дослідників півночі, розповіді про Аляску та Клондайк, журнали про Христофора Колумба, які мені читала перед сном моя мама, коли я ще був зовсім малим. Впевнений, що моя любов до природи та подорожей народилась саме в тій колисковій про експедиції дослідників та впевнений, що діти, яких ще в школі водили в гори під час уроку фізкультури, просто не зможуть прожити своє життя та зневажати природу, рідну землю та Батьківщину. Бо кожна краплина любові до України має наповнювати серце дитини саме під час подорожі теренами нашої Омріяної.

    Показати повністю
  8. 1
    Мумії льдовиків omriyana природа соціум туризм

    льдовиків

    Агов, досліднику, чи цікаво тобі біло колись дізнатись, які тварини та епідемії ховаються в льодовиках нашої планети?

    Близько 12 років тому мені пощастило опинитись в Норвегії та доторкнутись до величезного та відомого Бріксдальского льодовика. Мене, підлітка, дуже вразили ті багатокілометрові льодові гори та глибокі тріщини. Хотілось пройти по білому льоду, але мама вважала, що така пригода може бути небезпечною, тому я повернувся додому з мрією опинитись одного дня на льодовику.

    З тих пір я пройшов сотні кілометрів льодовиками в різних частинах світу. Я двічі провалювався в тріщини сам та двічі ховав друзів, які, нажаль, загинули на льодовиках за страшних обставин. Але жодного разу я не думав про те, що ми всі можемо стати свідками зникнення льодовиків на нашій планеті.

    Цього літа я знов потрапив на Бріксдальский льодовик в рамках експедиції Норвегією, але цього разу я вже навіть не зміг до нього доторкнутись. За 12 років він розтанув так сильно, що кінчик язика піднявся по скалах на небезпечну відстань, і тепер дістатися льодовика вже неможливо. Щоб побачити страшну швидкість того, як тануть всі запаси прісної води в горах, треба подивитись на льодовик через деякий час, але цього часу у нас немає…

    Нещодавно ми проходили через один льодовик та знайшли велику тріщину, в якій розтанула ціла колонія маленьких тваринок. Вони схожі на білку з мультика “Льодовиковий період”, хоча знайомий в Фейсбуці каже, що це леммінг, який не є доісторичною твариною. Невідомо скільки років або тисячоліть ці красунчики пробули в замерзлому стані. А ще мені тепер дуже цікаво дізнатись, яких звірів та епідемії ховають в собі вічні льодовики нашої планети

    Показати повністю
  9. 1
    Мандрівки з собакою omriyana природа соціум туризм

    з

    Моєму Ларрі скоро виконається 2 роки.

    За цей час хвостатий хлопчик відвідав всі області нашої Омріяної (окрім тимчасово окупованих), робив зимові сходження на Говерлу та Петрос, досліджував печери та катакомби, був в невеличких водних походах на байдарці та яхті, десятки ночей провів в наметі та в гамаці.

    Доволі часто питають, чи важко мандрувати з собакою та що для цього потрібно. З собакою мандрувати не важко, але треба пам’ятати та завчасно слідкувати за щепленням, не забувати про ліки, достатню кількість їжі та води, не забути взяти окремний спальник для мерзлячої собаки та одежу, якщо подорожуєш взимку. Та звісно ж треба завчасно ознайомитися з правилами перевезення тварин залізничним транспортом та правилами перевезення тварин через кордон.

    За моїми спостереженнями, найбільш лояльними до тварин є Західні регіони Омріяної. Майже в кожному кафе Івано-Франківська або Чернівців для Ларрі була миска водички та корму. Якщо ти ще шукаєш на свого вірного супутника, то раджу відвідати в Одесі фестиваль Home Me Fest 28 та 29 вересня. Там можна безкоштовно забрати додому цуцика, котика або ж пожмякати мого Ларрі.

    А ще, в Одесі зараз чудова та тепла погода. І пляжі всі пусті

    Показати повністю
  10. 1
    Я міг померти в горах, але цього не сталося omriyana природа соціум туризм

    міг

    В 2015 році я працював гідом на Кіліманджаро в Танзанії: то був період довгої реабілітації після травм війни. ️ Я покинув Україну аби знов навчитись засинати та не лякатись новорічних салютів. В Танзанії одразу потрапив працювати гірським гідом до моїх друзів в місцеву туристичну компанію. Але під час першого ж сходження я ледь не помер…

    Моє перше сходження було у складі експедиції від Red Bull та National Geographic. В той рік відомий на весь світ бейс джампер (парашутист) Валерій Розов мав першим в історії зробити стрибок з вершини вулкана Кібо масива Кіліманджаро. В цій експедіції я мав бути лідером групи супроводження, яка складалась з місцевих гідів та портерів.

    За деякий час до цієї експедиції я проходив обстеження у військовому шпиталі після контузії та травми голови. Лікар, який обстежив мене, заборонив підніматись в гори, тому що він не міг передбачити моє самопочуття на висоті. Але спробуйте сказати 22 річному хлопцю, який все життя мріяв потрапити в команду Red Bull та має немалий високогірний досвід сходжень, що йому заборонено йти в гори. Впевнений, ви не зможете його втримати вдома Я приховував лікарський висновок та погодився супровождувати цю експедицію.

    Висотний штурмовий табір знаходиться на висоті близько 5,000 метрів. В цьому таборі треба було провести 6 годин та опівночі вийти на штурм найвищої гори Африки. Всі прокинулись та почали неспішно готуватись до штурму, збирати речі та снідати. Лише за деякий час хтось з гідів помітив, що мене немає серед членів експедиції.

    Вночі, через висотну хворобу та мою травму, почався набряк мозку. Це остання стадія висотної хвороби, що призводить до смерті. Нажаль, я знаю багато випадків, коли альпіністів з симптомами набряку мозку не встигали врятувати. Мені пощастило трохи більше: в групі був досвідчений лікар-альпініст, який дав команду спускати мене вниз якомога швидше.

    Людина з гірською хворобою, яку спускають вниз, нагадує пияку, який дуже швидко проходить всі стадії сп’яніння, але у зворотньому напрямку. З кожним метром висоти мені ставало все краще: спочатку розплющив очі, потім почав ворушити головую та руками, трохи пізніше починається ейфорія.

    Відчуття ейфорії може бути дуже небезпечним. Тобі здається, що ти знов народився, або ж помер навпаки і відпочиваєш під пальмовими листями. Тобі не хочеться ворушитись, тобі дуже добре і ти благаєш залишити тебе тут під камінням трохи відпочити…

    Я вижив. Після того сходженя я ступав на вершину Кілімандажаро з клієнтами ще 5 разів. Але я назавжди вивчив для себе урок: “Гори стоять вже тисячі років і будуть стояти тут і надалі. А твоє життя одне, тому не бійся не дійти до вершини, розвернутись вниз та повернутись потім ще раз.”

    Мій героїчний порятунок потрапив в тізер фільму від Red Bull. Подивись, я там кумедний ️

    Показати повністю
  11. 1
    Палац ДаховськихПривіт, шукач пригод omriyana природа соціум туризм

    палац Даховських

    Привіт, шукач пригод. Про палац Даховських я вже писав колись в цьому пості, але нещодавно побував тут знову і був вражений тим, що ця велична закинута споруда ще й досі стоїть нетронутою.

    Зараз восени сюди обов’язково треба їхати для всіх, хто цінує гарні історичні споруди, закинуті замки, ліси та парки. Я б радив поєднати відвідування палацу Даховських з екскурсією в Уманський парк Софіївка, адже знаходяться вони дуже поруч.

    Ось тобі цятка на мапі.

    Якщо надумаєш їхати, маєш знати, що до сих пір територія садиби Даховських знаходиться під охороною, на території воєнної бази. Щоб потрапити туди, необхідно вміти перелізати забори або домовлятись з охороною

    P.S. Тільки благаю тебе, стався з повагою до споруди та території, де вона розташована!

    Показати повністю
  12. 1
    ​​Залишки Галицько-Волинського князівства omriyana природа соціум туризм

    Галицько-Волинського

    ​​Нажаль, я вже не згадаю, в якому саме костелі була зроблена ця світлина. Вона нагадує мені кадр з фільму про Лару Крофт, яка досліджувала залишки старовинних цивілізацій в джунглях Амазонії. Але це не Амазонія, а ліси Тернопільщини, територія нашої Омріяної.

    Мені сумно, що такі пам’ятки архітектури не відновлюються та не приймають участь в зростанні туристичного потенціалу країни, але з іншого боку, я шаную та люблю покинуті історичні споруди. Особливо ті, що знаходяться в глибині українських лісів.

    Гарного дня тобі, дослідник!

    Показати повністю
  13. 1
    ​​Страх до подорожей omriyana природа соціум туризм

    до

    Часто мені доводиться спілкуватися з людьми, які не можуть піймати час, натхнення або гроші для подорожей світом або рідною країною. Завжди знаходиться якась причина, але на перше місце ставляться гроші.

    Влітку я провів соц опрос серед людей, які мене оточують на роботі. В анкеті з 217 людей 52% зазначили, що впродовж минулого року виїзжали за межі рідного міста не більше 3 разів. Варто зазначити, що мене оточують молоді одеські айтішники з достатком значно вищим за середній показник по Україні.

    Мене вразила ця статистика. Саме тоді я вперше зрозумів, що варто повернути до життя мій канал, щоб показати тобі не тільки красу Омріяної України та Омріяної планети, а й відкрити для твого серденька світ пригод.

    Колись мене, бідного студента, друзі запросили поїхати разом у Львів. Я спочатку відмовився, але згодом все ж таки наважився вийти на трасу та поїхати автостопом в бік Західної України. Ми приїхали в незнайоме місто вночі без планів, заброньованого житла, без квитка в зворотній бік. Ми провели ніч на даху, зустріли неймовірний літній світанок та насолоджувалися круасанами та кавою.

    Саме та подорож відкрила для мене світ дешевих мандрівок та зараз знаю, що за будь-яких фінансових обставин ти можеш просто шагнути вперед, взяти наплічника та намет, щоб розчинитися в вихорі шумних міст, холодних гір та мокрих лісів.

    Не варто боятись мандрувати. Варто відкрити сердечко світу та отримати у відповідь максимальну кількість любові та незабутніх пригод. Адже світ вартує того, аби його досліджувати!

    Показати повністю
  14. 1
    ​​Як пахне трава omriyana природа соціум туризм

    пахне

    Привіт, мандрівник.

    Чи помічав колись як пахне трава? Я зараз не про всім відомий та улюблений запах опалого листя, скошеної трави зранку, або гарних квітів у бабусі на городі. Я саме про красу та вишуканість простих речей, які оточують нас щодня. Наприклад, я не розрізняю мільйони відтінків запаху трави, для мене вона вся пахне однаково.

    Декілька років тому я провів 40 днів в експедиції в найглибшій печері світу Крубера-Воронья. Це 2-х кілометрова дірка на плато Орто-Балаган в Абхазії. З цих 40 днів приблизно 2 тижні ми провели під землею без вихода на поверхню. Уяви собі 2 тижні в печері, де температура повітря завжди близько 2 градусів, де весь час темно, де весь час ти маєш носити гідрокостюм та спеціальний комбінізон.

    Експедиція була вкрай виснажливою. Ми працювали на затопленому дні великого залу, який треба було пронирювати з аквалангом та вибухами розширювати прохід на тому боці, щоб було легше пронирювати це вузьке місце. Піднімались на поверхню ми з важким спорядженням по матузці.

    В останній день треба було “пройти” близько 500 метрів по вертикалі з 25 кг спорядження на людину. Добре пам’ятаю як я стояв на дні останнього провалу. До поверхні всього одна мотузка, близько 30 метрів. Якщо підняти голову, то було видно клаптик зоряного неба, а ще сильний аромат осінньої трави…

    В ту ніч піймав себе на думці, що я вперше відчув всі 12 тисяч відтінків аромату трави. Я довго лежав на землі, дивився на зоряне небо, відчував кожен дотик кавказського вітру мого обличчя та жадібно вдихав аромат трави.

    Та експедиція довела мені, що людина починає цінувати все, що має, тільки коли загубить. Бажаю тобі, мандрівник, відправитись цих вихідних в маленьку подорож та насолоджуватись осінніми барвами та ще досі теплим повітрям.

    Показати повністю
  15. 1
    ​​Подякуй сьогодні своїм захисникам omriyana природа соціум туризм

    сьогодні

    Коли я вперше потрапив на фронт у вересні 2014 року, то був вражений тій кількості молодих дівчат, які покинули лави університету та взяли зброю до рук. То була епоха добровольців…

    Довгий час я провів у складі добровольчого медичного батальйону. Він складався з хлопців та дівчат, більшість з яких навіть не мали медичної освіти, але прагнули хоч якось допомогти в боротьбі за Омріяну. Я зняв про цих сміливців невеличкий фільм. В той період моїм дитячим стереотипам про «чоловік - захисник» або «привітайте в школі хлопчиків з 23 лютого» прийшов крах. Більше за все мені було соромно, що на цю війну ми відправили наших дівчат та змусили їх у 20 років вдягти залізни лати замість гарного плаття.

    Хоча б подумки подякуйте нашим захисникам. Тим, що боролися, та тим, що борються за дім та незалежність Омріяної. Не всі захисники - чоловіки. І, нажаль, не всі захисники вже можуть відчути цю дяку та шану.

    Дякую, хлопці та дівчата. Я знаю, багато хто з вас читають ці строки.

    Показати повністю
  16. 1
    ​​Привіт, мандрівник! Нарешті я можу презентувати свій коротенький відосик про нашу експедицію в Норвегію omriyana природа соціум туризм

    норвегяі

    Повір, вмістити 21-денну подорож в 2-хвилинну картинку виявилось не простим завданням. За 21 день ми проїхали 12 тисяч кілометрів через 10 країн, зробили сходження на найвищу вершину Норвегії, пройшли декілька льодовиків та ночували в наметі в найгарніших точках планети. На всю подорож я витратив лише 700 євро, але спогадів залишилось, напевно, на все життя.

    Дивись відео як це було

    Дуже чекаю на твої коментарі на YouTube. Розкажи, чи сподобалась моя відео робота

    Показати повністю
  17. 1
    ​​Ліс, в якому живе кохання. В тому, що мешкаєш біля моря, є особливий кайф omriyana природа соціум туризм

    в

    Думаю, ти мене розумієш ️

    Проте, мені сильно не вистачає лісів як в Карпатах або на Житомирщині. Знайти такі густі дерева біля Одеси неможливо, проте все одно є одна гарна місцина, яка має тобі сподобатись, якщо бажаєш провести час в осінньому лісі біля вогнища з гарним краєвидом.

    Моя “секретна локація” розташована в селі Алтестове, на березі Хаджибєївського лиману, в 40 км від Одеси. Ось тобі посилання на мапі.

    Туди легко дістатись як машиною, так і автобусом, бо цей маленький ліс розташований прямо біля траси Одеса-Київ. Він доволі гарний для романтичних побачень та фотосесій. Тому дочекайся доки небо бути чистим від хмар та вези свою кохану людину на осінній пікнік ️

    Показати повністю
  18. 1
    ​​Наша біда полягає в тому, що ми не вміємо любити один одного omriyana природа соціум туризм

    біда

    ​​Ми прокинулися о 3 годині ночі від шаленого реву гвинтокрила, який кружляв в 500 метрах від нашого намета. Великим прожектором він висвітлював бурхливі хвилі Атлантичного океану та круті береги нашого острова. На протилежному березі, біля невеличкої церкви, працював ще один прожектор. Здавалося, що він працює в тандемі з гелікоптером, та у нас на очах розгортається якась масштабна рятувальна операція, на меті якої знайти моряків, що потрапили в біду.

    – Як думаєш, може то вони нас шукають за те, що ми поставили свій намет на приватній території? – Та ну, такого не може бути. Думаю, що це просто збіг обставин, давайте спробуємо заснути, а ще краще не вмикати ліхтарі, аби не привертати його увагу…

    Заснути так і не вдалося, бо цей клятий літак висів в небі неподалік від нас. Три рази він летів на базу, аби заправити бак та три рази повертався знов, кидаючи промені ліхтаря по різні боки від нашого тента. Більше за гвинтокрил мене хвилювало розташування нашого намета. Вночі ми поставили його на приватній території на крутому трав’янистому схилі, що прірвою висів над океаном. На невеличку поличку мій тримістний намет Kelty не вліз повністю, тому вночі наші ноги висіли вниз, хоча спати було доволі комфортно.

    Настав довгоочікуваний світанок. Ще один туманний, холодний, вітряний ранок на Фарерських островах. Останні 20 хвилин не було чутно працюючих моторів гвинтокрила, та ми було почали потроху збирати речі, гадаючи, що їх пошукова операція вже скінчилася.

    – Жень, дивись, здається на тому схилі є люди і вони щось шукають з ліхтарями і голосно кричать. – Так, бачу. Дві людини крокують в наш бік. Що ж, будемо чекати.

    Напередодні ввечері ми покинули машину в маленькому селі на 25 хатів. Знаючи, що ставити намета в цій країні заборонено, ми непомітно стали підніматися в гори, але погода швидко змінилася - полив дощ, тому ми звернули зі шляху в бік крутих схилів. Може і не найбезпечніше місце для ночівлі, але вельми гарне для інстафоток.

    Місцеві фермери помітили світло від наших ліхтарів на схилах та машину, покинуту біля одного з будинків. Коли світло віднаших ліхтарів зникло, то вони швидко сформували пошуковий волонтерський загін з 8 людей та відправились на порятунок. За 3 години, не знайшовши наших слідів, вони викликали копів, а ті підняли в повітря рятувальний гелікоптер і включили всі прожектори та маяки на схилах острова. Пошукова операція тривала з 11 вечора до майже 6 ранку.

    ‍️‍️ Біля машини на нас чекали два копа. На вигляд то були справжні нащадки вікінгів з довгими рудими бородами та сильними руками, але доброю і щирою посмішкою.

    Вони повідомили, що місцеві дуже хвилювались за нас, тут доволі небезпечно стояти з наметом, а ще розповіли, що в місцевій тюрьмі наразі 6 людей. Після цих слів поліцейські сіли в свій джип і поїхали. Без штрафів, погроз, депортації… Рятувальники-волонтери почали розходитися по домам, вони махали нам, посміхалися і навіть потиснули руку. Ще ніколи мені не хотілося так сильно обійняти людей і подякувати їм за небайдужість.

    Ми довго їхали мовчки. Я думав про те, що саме ця небайдужість і саможертовність допомогли фарерцям вижити на холодних і туманних островах посеред Атлантичного океану. Саме цієї небайдужості, любові і бажання допомогти сусіду не вистачає нам, українцям, аби жити в мирі і розумінні. Ті люди в 6 ранку були щиро раді, що ми живі. Я би хотів навчитись любити світ, людей, природу і тварин так, як вміють любити фарерці та я мрію, аби ми, українці, змогли об’єднатися заради майбутнього нашої країни, яка розбивається хвилями о фарерські скали з кожним цвяхом зради.

    Показати повністю
  19. 1
    ​​В'язень терміналу. Цих вихідних ми насолоджувались Туреччиною, але дорогою додому сталась неприємна пригода omriyana природа соціум туризм

    туреччина

    Наш літак не зміг сісти в Одесі через сильний туман та ремонтні роботи на посадковій смузі. Ми покружляли над містом та повернулись в Стамбул.

    А далі почався повний хаос: натовп людей починає бігати по всьому аеропорту (який є найбільшим в світі), люди панікують, не знають що робити, ходять різні чутки, починаються сварки. Виявилось, що велика кількість людей вже літають вчетверте і кожного разу повертаються в цей клятий аеропорт.

    Зараз, коли я вже повернувся додому, я вирішив сформувати невеличкий чек-ліст на випадок, якщо тобі доведеться потрапити в таку ж курво халепу:

    Варто розуміти, що безпека життя пасажирів є найбільша цінність, тому краще провести декілька ночей в аеропорту, ніж розбитися на посадковій смузі. Саме тому, кайфуй від миті та не панікуй. Саме паніка у пасажирів нашого рейсу призводила до скандалів, емоцій та криків. Ні, літак не може просто так полетіти в інший аеропорт. І не може полетіти з аеропорта в інший час, якщо це не узгоджено за багато тижнів або місяців наперед. Тому не варто шквирчати на борт-провідників або пілотів, вони нічим не допоможуть. Першим ділом тобі треба покинути літак та прямувати до представника компанії, з якою ти подорожуєш. Раджу обігнати всіх пасажирів, щоб потрапити у чергу якомога швидше. Як знайти представника? Складне питання, адже у кожному аеропорту то по різному, тому першим ділом просто біжи до Help Desk. В деяких аеропортах може нe бути представника твоєї компанії. Наприклад, в нашому випадку, МАУ не має офісу в Стамбулі. На такі випадки є каси, які представляють всі компанії, що не мають свого віконця. У випадку будь-якого форс-мажору, компанія має безкоштовно змінити тобі квиток на інший рейс. Саме тому я радив вище не тупити, а одразу бігти до представника - квитків обмежена кількість, якщо хочеш полетіти в той самий день. Дізнайся причину, через яку літак не зміг сісти. Тут не треба слухати панікьорів, бо у кожного своя теорія. Просто коли будеш покидати салон, то спитай стюардесу, або подивись в інтернеті. В нашому випадку був туман, тому через ремонтні роботи великі літаки не могли безпечно сісти. Але літакі менші за роозміром, сідали без проблем в цей самий день. В цьому випадку можно обміняти квитки на рейс Стамбул-Київ-Одеса, адже з Києва на Одесу в цей день літаки сідали (подивились на сайті аеропорта Одеса). Якщо ти маєш провести в аеропорту більше 12 годин, то авіакомпанія має безкоштовно надати тобі готель, трансфер та іжу. Тут, друже, повір, навіть МАУ надасть тобі шикарний готель, з якого ти не захочеш їхати. 8. Після повернення додому можна вимагати компенсацію у випадках затримки або відміни рейсу. Я особисто так не робив, але знаю доволі багато випадків, коли мої друзі змогли офіційно вибити доволі великі компенсації. Наприклад, за допомогою Airhelp або Compensair.

    Для цього треба обов’язково:

    • зберігти всі квитки та посадкові талони;
    • повідомлення про затримку та відміну рейсу;
    • фотографії табло, з часом затримки та відміни рейсу;
    • чеки на додаткові затрати, якщо не організован був трансфер та готель.

    ️Та головне: пам’ятай, що ти українець, син або донька славної нації. Тому веди себе чемно та не перетворюйся на москаля своєї ганебною поведінкою. Що б не трапилось в подорожі, пам’ятай, що це лише пригода та бажаю тобі, щоб мої поради ніколи не знадобились

    Показати повністю
  20. 1
    ​​Закинутий костел в селі Соротське omriyana природа соціум туризм

    костел

    Привіт, шукач пригод! Якщо ти давно читаєш мої дописи, то маєш знати, як сильно я люблю старовинні закинуті костели Західної України. Я збираю їх на мапу та в цьому каналі.

    Сьогодні розкажу ось про цю красу Костел Матері Божої Неустанної Помочі був збудований у 1907 році маленькому селі Соротське, що на Тернопільщині. Храм являє собою зразок неоготичної архітектури. Село дуже маленьке - близько 1,000 людей та це єдина пам’ятка в цій місцевості.

    Опустів костел з приходом радянської влади у 1939 році. Після Другої Світової костел використовували як склад, що зовсім мене не дивує. В наш час він повністю закинутий, проте в середині виглядає просто приголомшливо. Тому раджу відвідати заради гарних світлин.

    Де знаходиться

    Читай про інші костели в Омріяній:

    1. Костел Святого Антонія в селі Лосяч (діючий)
    2. Костел Святої Трійці в селі Олика (реставрація)
    3. Костел в селі Зельц (закинутий)
    Показати повністю
  21. 1
    ​​Один день в Будапешті. Нарешті я дочекався, коли Wizzair повернеться в Одеський аеропорт та одразу відправився в Будапешт, столицю Угорщини omriyana природа соціум туризм

    день

    Доречі, літак був заповнений вщент, що мене особисто дуже тішить.

    В Будапешті я був багато разів, але цей перший цивільний візит в це місто. До цього мені доводилось ночувати на дахах або ж на вокзалі

    Ось тобі коротенький чек-ліст по тому, що варто знати та місцях, які треба відвідати, якщо є лише один день в Будапешті:

    Трансфер в місто З аеропорта в місто є зручний автобус 100Е. Він коштує 900 форінтів (75 гривень), їде близько 40 хвилин майже цілодобово. Це зручно, тому не варто платити за таксі. За цим посиланням є розклад цього автобусу.

    Де жити. Ця хата - просто шалена знахідка для всіх, хто цінує лофт, метал та індустріальний стиль житла. Я був в захваті, тому раджу це круте житло на Airbnb. Воно знаходиться в центрі міста біля історичного муралу The Hungarian Freedom Fighter.

    Як пересуватись містом Візьми собі квиток на 24 години. Він дає змогу подорожувати будь-яким громадським транспортом (метро, трамвай, автобус, човен). Коштує близько 140 грн.

    Башта St.Stephen`s Basilica. Особисто я в кожному місті першим ділом намагаюсь відвідати якусь башту, звідки буде відкиватися панорама на місто. З цієї башти можна роздивитись місто на 360 градусів. Обов’язково внизу купи каву в Starbucks, щоб насолоджуватись видами з парапету з келихом кави в руках.

    Great Market Hall Це не тільки історичная будівля, а й величезний ринок з фруктами, овочами та антикваріатом. Раджу набрати собі смаколиків.

    Liberty Statue Ще одна панорамна точка, з якої відкривається крутий краєвид на місто. Сама статуя встановлена для шани героїв, що боролись за незалежність Угорщини.

    Buda Castle Це резиденція угорських королів. Цілий ансамбль дуже гарних споруд та затишних вулиць. Туди можна потрапити на фунікулері, пішки, або ж на автобусі номер 16.

    The House of Houdini Доречі, якщо ти любиш магію та ілюзії, то обов’язково відвідай музей Гаррі Гудіні. Я, наприклад, не знав, що він сам родом з Угорщини, хоча і здобув славу в США. В музеї не тільки розповідають про його житя та творчість, а ще й ти станеш свідком 20-хвилинного шоу ілюзій та фокусів. Твоїй дівчині та дітям сподобається, ось побачиш

    Parliament Building. Так, попса. Але він дійсно гарний, особливо, якщо погода тепла. Зустрінь захід сонця на іншому березі Дунаю, навпроти будинку Парламенту. Буде гарний та романтичний вид.

    Відвідай місцеву кухню в Hungarikum Bisztro. Обов’язково забронюй стіл заздалегідь, бо там завжди великі черги. А ще тобі варто знати, що у них доволі дивний розклад. Цей заклад не працює з 14 до 18.

    Погрій кістки в Spa Все місто стоїть на термальних теплих водах, тому ще з давніх давен тут було побудовано купу термальних Spa комплексів. Напевно найбіль відомий це Széchenyi Thermal Bath. Це найбільший в Європі комплекс басейнів з гарячою водою під відкритим небом. Раджу брати квиток з 19 до 22, щоб відпочити від довгої прогулянки. Після 19 квитки дешевші Рушник, тапочки краще бери з собою, бо брати їх в аренду доволі дорого.

    Напийся до вертольотів в одному з Ruin Bar Якщо не хочеш гріти кістки в Spa, а бажаєш треша та веселощів, то обов’язково відвідай Szimpla Kert. Це найвідоміший ruin bar в Будапешті. Якщо коротко, то після II Світової війни в місті залишилась велика кількість закинутих та розвалених будинків. Їх вирішили переробити в атмосферні бари, де алкоголь та веселощі ллються рікою. Навіть, якщо не вживаєш алкоголь, як я, то хоча б зайди в середину та прогуляйся між поверхами. Я себе відчув як у Львівських сквотах в мої найкращі роки життя.

    Ми встигли за один день це все відвідати, а наступного дня поїхати у Відень, тому, якщо цей формат тобі подобається, підготую трошки корисностей про Відень.

    Не сиди дома, світ такий цікавий та відкритий. ️

    Показати повністю
  22. 1
  23. 1
    Два тижні без Омріяної це, холєра, дуже багато. Я довго не писав, але скучив за тобою, шукач пригод omriyana природа соціум туризм

    тижні

    Не писав так довго, бо майже весь час провів в вологих, залитих дощами, Карпатах. Цих вихідних фінішував легендарні пригодницькі перегони Gorgany Race.

    Ми командою пробігли 70 км за 18 годин. Жорстокий дощ і сильний вітер не закінчувалися ані на хвилину, ріки вийшли з берегів, в деяких місцях бурхливі потоки знесли мости, через туман вночі не було видно далі витягнутої тренінгової палиці.

    МНС України попереджали про штормову небезпеку, але в таких умовах пригодницькі перегони стають ще більш пригодницькими. Весь час перегонів думав про ліміти людського організму. Цих лімітів не існує та при належному тренуванні людський організм - це найбільш вдосконалена машина. Тому бажаю тобі тренувати себе, випробувати на міцність та любити пригоди.

    Показати повністю
  24. 1
    Село Пасічна, серце Горган omriyana природа соціум туризм

    Пасічна, Вітання тобі, бешкетник!

    Є така тема: минулих вихідних я вперше побував в районі села Пасічна, Надвірнянського району, що на Франківщині. Не знаю, чому я раніше оминав цей район Карпат, але зараз залишився вражений. Ти можливо пам’ятаєш, що я сильно радив тобі їхати в Козмещик, якщо бажаєш залишитись наодинці з природою, подалі від туристів, але при цьому мати доступ до благ цивілізації. Так от Пасічна тепер може поборотися за перше місце в моєму списку

    Село Пасічна лежить в Скибовій зоні складчастої області Українських Карпат. До цієї зони приурочені місцеві родовища нафти, газу, залізної руди, скляних пісків, сірих вапняків, вапнистих пісковиків. Перша письмова згадка про село належить до середини XVII сторіччя, а вже в 1860-х роках тут почали масово видобувати нафту.

    Біля села в наш час є водоспади, ліси, гори і прозорі ріки. Тут можна жити не тільки з наметом, а ще й зупинитись в одному з готелів. Чесно кажучи, не знаю, наскільки вони комфортабельні, бо не заходив в середину, але ззовні виглядає доволі прикольно на фоні моїх улюблених Карпат.

    За прогнозом дощі скоро скінчаться, тому збирай наплічника і рушай на пошуки пригод. На мапі відмітив тобі територію санаторію Rostoka. Там можна жити в самому санаторії, або ж поставити намет. ️

    А ще, прямо від санаторія починається дуже мальовничий маршрут вздовж ріки Розтока і гірським хребтом до заповідного урочища Глибокий. Стежкою можна дійти до Делятина через урочище. Цей маршрут близько 20 км.

    Показати повністю
  25. 1
    Гуцульські поселення на Карпатських полонинах Сьогодні вечірній пост, мандрівник omriyana природа соціум туризм

    поселення

    Зовсім нещодавно ми невеличкою компнією гуляли в районі гори Піп Іван Чорногірський. Піднімались зі сторони Румунії, із села Шибене. Шлях проходить через густий, свіжий і дощовитий ліс.

    Під самою вершиною є кілька затишних полонин, де влітку вівчари мешкають і випасають свою худобу. Це старовинний народ - гуцули.

    Наприкінці XIX століття гуцули були основною частиною населення карпатських сіл. Проте репресії з боку поміщиків, що відбувалися між 1880 і 1910 роками, та погані економічні умови спричинили їхнє масове переселення за океан.

    До основних занять гуцулів відносять випас худоби, збиральництво, лісорубство, сплав лісоматеріалів та виготовлення виробів зі шкіри та дерева. Перевага господарства тваринницького характеру серед гуцулів спричинила особливий тип їхніх поселень, для яких властиве здебільшого розпорошене розміщення садиб («оседків»), і не тільки в долинах, а й на схилах і верхів’ях гір, тобто ближче до випасів і запасів кормів.

    Такі поселення збереглись по всій території Украиїнських Карпат, і, якщо взимку вони всі відкриті і там може заночувати змерзлий мандрівник, то влітку там можна зустріти велику гуцульську родину.

    Ми зовсім змокли, тому пан Тарас, власник однієї з садиб на цій світлині біля полонини Веснярка запропонував нам погрітися в хатині.

    Він пригостив нас ще теплим коров’ячим молоком, сиром та чорницею. Словами не передати як це було смачно та цікаво Всередині колиби пахне багаттям, молоком та навозом, палає невеличка свічка, а від глиняної пічки іде тепло.

    І ось ти сидиш і розумієш, як розходиться щастя по всьому тілу, бо тобі тепло, бо ти в Карпатах, бо це твій народ, твоя культура і твоя історія.

    Показати повністю