Історії відмічені як DanYanevsky

Підказка: читайте історії з декількома темами /t/tag1,tag2

Ласкаво просимо на український портал гумору, цікавих історій, влучних мемів та політичних пригод.

  1. 1
    ​​Як і було обіцяно, сьогодні – про Орден братів-проповідників (лат.: Ordo fratrum praedicatorum, O.P.)/ DanYanevsky історія телеграм

    Взагалі то, в перекладі з латини Domini canes українською не що інше як «собаки Господа». Але суть не в перекладі, а в тому, що домініканці впродовж століть були і залишаються одним з найпотужніших інтелектуальних центрів Католицької Церкви. З їх лав вийшли деякі Папи (наприклад, наш сучасник Бенедикт XVІ) та видатні, світового масштабу, мислителі. На білих хабітах домініканців, на жаль, багато кривавих плям. Адже саме вони були основою «святої інквізиції» («Inquisitio Haereticae Pravitatis Sanctum Officium», адекватний переклад – «Святий відділ розслідувань єретичної гріховності»). Цікаво, що на території сучасної України вони з’явилися не пізніше 1233 року, але при цьому жодного інквізиційного процесу тут ніколи не було! (або я про це ніколи не читав).

    Домініканці організаційно завжди підпорядковувалися не місцевому єпископові, а Генеральному Магістрові в Римі. Таке підпорядкування є нічим іншим, як організаційним закріпленням цивілізаційної, світоглядної відмінності між католицькими та православними ченцями. Різницю між ними можете оцінити самі, але пам’ятаємо: de gustibus est non dishutandum!

    Ще одна принципова, інституціональна відмінність між Цивілізацією Лісу (Європа, більшість руських/сучасних українських земель) та Цивілізацією Степу (на схід від Дніпра) – яка формувалася впродовж усього ХІІІ ст. – виокремлення та кристалізація окремого соціального стану – лицарського. Лицарі отримували земельні наділи – основну «валюту» тих часів на підставі «військового права» («iuri militari»).

    Вони мали судовий та майновий імунітет, особливі привілеї та найважливіше, НЕ мали внутрішньої ієрархії. Всі лицарі булі рівні між собою, їх очолював князь і лише від нього залежав лицар. Наслідок: утворення так званих «гніздових родів», видими знаками яких стали герби та «геральдичні роди». Тут я, аби не пошитися уж зовсім в дурні, замовкаю. Якщо хочете знати більше – радісно рекомендую роботи прекрасного фахівця, доктора історичних наук, голови Українського геральдичного товариства Андрія Гречила.

    Про інші фундаментальні, приголомшливі, довгограючі новації століття ХІІІ – наступного разу.

    Далі буде. Не розслабляйтеся! Данило.

    Показати повністю
  2. 1
    ​​Сьогодні розпочну відразу з висновків. Вони, подобається вам чи ні, такі DanYanevsky історія телеграм

    Цивілізаційні відмінності між Польщею/Європою та Руссю (яка не переставала бути Європою, але, на відміну від Москви, ніколи не стала Степом) в основному сформувалися саме в ХІІІ ст.

    Фундаментальних факторів було декілька і це не тільки перехід до десяткової системи рахунку, функціонування загальнозрозумілої мови (латинської), скільки формування і утвердження з покоління в покоління у населення різних князівств розуміння уявлення про єдність Польщі/Regnum Polonae, спільність історичної долі, етнічної приналежності, єдність культури, побутових практик, які позначалися термінами natio (цей термін підкреслював спільність походження) i gens (підкреслював спільність мови).

    На цьому тлі й відбувалося добре описане в підручниках та в серйозних наукових дослідженнях князювання неповнолітніх синів Романа (за регентства їх матері Анни): Данила на Галичині (1201—1264), Василька на Волині (1203—1271). Зупинятися на їх добре відомих досягненнях не буду. Задовго до мене це зробив класик, Іван Крип’якевич (якщо цікаво – вам сюди). Якщо ліньки читати, можете принагідно, відвідуючи Львів, оперу прослухати).

    Хіба зверну вашу увагу на абсолютно детективну історію про втечу їх матері Анни (між іншим, візантійської принцеси, але це не точно) з дітьми через підземелля. Врятував їх вірний воєвода Мирослав, саме він ніс на руках мого тезку, а мати – меншенького, Василька).

    Заслуговують на вашу увагу і багатолітнє перебування у вигнанні (тепер би їх назвали «біженцями», навіть не «внутрішньо переміщеними особами»). Данило бідував в Угорщині, Василько з матір’ю – у Польщі. Бідування, ясна річ, було відносне. Польський король повернув Василькові Белз, угорський Данилові — Галич. З того і годувалися…

    Принципові європейські новації, які тепер є самозрозумілими практиками – виборність єпископів та позбавлення князів права т.зв. «інвеститури» (тобто призначення єпископів князями), запровадження судового та майнового імунітету єпископів, затвердження целібату (безшлюбного стану) католицьких священників (це 1207 – 1210 рр.) р.

    1215 р. – рік ще одного цивілізаційного (це з’ясувалося, правда, згодом) ривка. Це рік створення монашого згромадження доміниканців, Ордену братів-проповідників (лат.: Ordo fratrum praedicatorum, O.P.).

    Подія ця мала свої, «довгограючі» наслідки. Їх ми відчуваємо до сьогодні. Але про це – наступного разу.

    Данило.

    Показати повністю