1. 1

Останні роки, коли я обговорював з друзями «Що нам робити з Донбасом», то ми сходились на думці, що шляхів в нас, по факту, чотири. І всі хрінові.

  1. Ми залишаємо все, як є. З непідконтрольними територіями, з військовими діями, з відкритим кордоном і іншими радощами поточної ситуації. Хріновий план.

  2. Ми звільняємо окуповані території військовим шляхом. Звучить круто, звичайно. Але я навіть боюсь уявити, скільки людей треба буде покласти в цих діях, як це може бути зроблено, чи буде вписуватись росія в відкриту і ще купа питань. От просто уявіть, що ви підписуєте наказ померти кільком десяткам тисяч людей. Хріновий план.

  3. Ми погоджуємось на федералізацію, російська друга державна, йдемо на поклон до рашки і вбігаємо в тайожний союз. Хріновий план.

  4. Ми якимось чином берем під контроль кордон, якось домовляємось з сепарами, маємо надію на те, що без підтримки з рашки їх можна буде зламати. Хоча це так малоймовірно, що це теж хріновий план.

Більше мені виходів з ситуації не видно. Варіант «от росія розвалиться і тоді…» - це ідіотизм. Вона не розвалиться. Історія «а про Крим ти хочеш забути?» - теж ідіотизм. Я не хочу забувати про свою вкрадену власність, бо Крим - це власність України. Але як його повертати… тут навіть чотирьох варіантів немає. І я думаю, що поточне покоління українців вже не побаче українського прапора в Сімферополі. Це якщо бути чесним і не балотуватись нікуди з райдужними обіцянками формата «прапор на кремлі».