1. 1

Для нас яскравий приклад досвід Польщі, де можливість придбання такої землі передбачена лише для громадян фізичних осіб.

Тобто, там таке право не виникає в юридичних осіб резидентів. Бо вони, в подальшому, можуть продати свою частку іноземцю.

В нашому законі таких конкретних обмежень нема, про перепродаж поки не думаєм.

Щоб розуміти, іноземець - це не просто собі фермер з Польщі (як приклад). В них не так багато коштів, щоб в Україні землю купувати. Мова йде про Агро корпорації, які зацікавлені в нашому ринку.

Така собі європейська промзона з родючим чорноземом. Схожі схеми розглядалося фашистами. Тепер методи інакші :)

Або інший приклад, після приватизації в 90х власниками заводів ставали їхні директори. Скупляли «0.00007» акції в робітників щоб дійти загального розміру більше 50%. Спочатку один завод, другий, потім конкретна галузь промисловості.

Тепер люди також продадуть за першої нагоди, бо треба грошей, а тут дають. Після цього, можна чекати становлення «пана» Поділля, Закарпаття і тк.

Безплатний сир - в мишеловці. Якщо граблі з першого разу не навчили, то другий раз -получимо.

Політики форсують подію, є шалений ажіотаж продати.. а просте питання: чого ж так спішити? Для чого ?

Бо складається враження, щоб злити і забути.

@yuristtvogodida